Саморегулівні організації як механізм підвищення якості робіт (послуг) у будівництві

Аналіз зарубіжного досвіду свідчить про те, що провідні країни світу активно запроваджують механізми професійного саморегулювання, що відповідає політиці децентралізації на всіх рівнях суспільного життя.

В країнах Європи діють організації професійного самоврядування інженерів-будівельників, архітекторів, дизайнерів, урбаністів, які у багатьох випадках мають назву палат. Наприклад, Баварська палата інженерів-будівельників та Баварська палата архітекторів, Берлінська палата архітекторів і будівельників, Польська палата інженерів будівництва, Палата архітекторів Польщі, Палата урбаністів Польщі тощо.

На такі організації покладено функції регулювання діяльності, пов’язаної із створенням об’єктів будівництва, проведення професійної атестації архітекторів, інженерів – проектувальників, інженерів технічного нагляду та експертів, допуску на ринок цих категорій осіб тощо. Тобто організації професійного самоврядування наділені певним обсягом владних повноважень, які, зазвичай, входять до сфери монопольних повноважень держави.

Ілюстрацією того, що виконання функцій регулювання не обов’язково знаходиться в руках держави, є Нова Зеландія. Органом, що видає дозволи на будівництво і забезпечує інспекційні перевірки в цій країні, може бути державна установа чи приватна особа, яка пройшла відповідну акредитацію в спеціальному підрозділі некомерційної саморегулівної організації.

Іншим прикладом визнання соціального статусу саморегулівних організацій є зміна ролей регулюючих і регульованих сторін. В одних випадках органи влади виконують регулюючу роль, в інших – виступають в ролі регульованих. Ілюстрацією цього феномена є процедура акредитації діяльності місцевих органів будівельного нагляду і контролю у США. В ролі регульованого є саме місцевий будівельний наглядово-контролюючий орган, який проходить процедуру акредитації, в той час як функції регулюючого, аккредитуючого органу виконує недержавна організація – дочірнє підприємство Ради з міжнародних кодексів.

У Сполучених Штатах система регулювання є високорозвиненим саморегульованим організмом, де потреби в інструментах регулювання визначаються цілковито потребами учасників ринкових відносин: постачальників і споживачів. У взаємовідносинах з постачальниками держава виступає в ролі ділового партнера і одночасно в ролі агента споживача, що захищає суспільні інтереси. У цій ролі американські органи державного управління беруть участь у роботі національної системи технічного регулювання поряд з усіма іншими його суб’єктами, що є прикладом приватизації навіть найбільш консервативної складової управління – технічного регулювання.

Класичну модель саморегулювання будівельної галузі створено у Великобританії, де, за наявності досить детального загального законодавства, велика роль належить саморегулівним структурам.

Яскравим  прикладом саморегулівної недержавної організації в цій країні є Національна Рада Домобудування Великобританії, до функцій якої віднесено встановлення стандартів будівництва нових об’єктів нерухомості й розгляд скарг від їхніх покупців. З метою задоволення скарг Рада організовує роботу щодо по усунення недоліків і дефектів у житлових будинках. По суті споживач отримує додаткову підтримку, яка реалізується під керівництвом Ради. Рада встановлює стандарти у сфері будівництва. Стандарти розробляються комітетом, до якого входять представники споживачів, будівельних компаній та інших професійних організацій. Комітет враховує і вимоги, що містяться у будівельних нормах, правилах і стандартах Великобританії.

Систему саморегулівних організацій Великобританії доповнює сукупність інших недержавних утворень, яким у процесі взаємодії з органами державної влади було делеговано такі повноваження: аналіз та координація діяльності підконтрольних організацій, удосконалення діяльності компаній-учасників, організація навчання персоналу та проведення процесу атестації й підвищення кваліфікації кадрів будівельної галузі, представлення інтересів галузі в органах влади, встановлення власних додаткових критеріїв і показників для компаній та організацій, що мають намір стати членом асоціації, присвоєння «Марки якості».

У Німеччині існує велика кількість організацій, які можна назвати саморегулівними. Одним з видів таких організацій є Палати – об’єднання представників однієї професії, що функціонують на основі відповідного законодавства.

Палати як об’єднання за професійною ознакою існують для різних професій, які передбачають можливість ведення самостійної та/або незалежної діяльності, таких як юристи, лікарі, інженери, архітектори тощо.

У галузі будівництва, наприклад, діє Палата інженерів, яка об’єднує у своєму складі інженерів, інженерів-консультантів, уповноважених інженерів з будівельних проектів тощо.

Членами Палати можуть бути фізичні та юридичні особи. Обов’язковими членами Палати інженерів є всі інженери-консультанти та інженери-проектувальники, що мають вноситися до реєстру. Добровільними членами палати можуть стати будь-які інженери після подачі клопотання, якщо вони проживають в даній федеральній землі або переважно в ній займаються своєю професійною діяльністю.

Згідно Закону про створення Палати інженерів та Порядку професійної діяльності інженера-консультанта, їх відповідальність має бути застрахована. Правління Палати встановлює розмір мінімального покриття шкоди. Наприклад, в землі Гессен мінімальне покриття складає від 250 000 до 500 000 євро. Член Палати щорічно повинен надавати до Палати підтвердження про гарантійне страхування у встановленому розмірі.

Органи управління Палати інженерів включають загальні збори членів Палати, Правління та реєстраційну (уповноважену) комісію.

article1-2

Рис. 2. Схема організації професійного самоврядування будівельників Німеччини

 

З досвіду таких країн як Німеччина і Польща установлено[5], що організації професійного самоврядування будівельників діють як «другий законодавець» у питаннях регламентації професійної діяльності та питаннях урядування всередині членів своєї професії. Саме такий підхід відображає засади професійного саморегулювання і є відмінним від сутності та цілей створення саморегулівних організацій.

Основними ознаками організацій професійного самоврядування є такі:

по-перше, вони створюються самою державою, тобто, в силу прямої вказівки про їх утворення у законі та внаслідок розпорядження державного органу;

по-друге, створюючи організації професійного самоврядування, держава наділяє їх владними повноваженнями щодо організації роботи у професії і контролю за діяльністю членів «цеху»;

по-третє, членство в організації професійного самоврядування є обов’язковим;

по-четверте, в професії може існувати лише одна організація професійного самоврядування. Це не означає, що територіальні структури організації професійного самоврядування не можуть мати статусу юридичних осіб. Навпаки, для демократичності системи самоврядування кожна з територіальних (регіональних) палат повинна бути суб’єктом права та входити до єдиної організації професійного самоврядування професії[6].


[5] Закон «Про палату архітекторів та палату інженерів-будівельників Баварії» (http://www.bayika.de/de/kammer/pdf/BauKaG2007.pdf), Закон «Про берлінську архітектурно-будівельну палату» http://www.baukammer-berlin.de/mitgliedschaft/ABKG_Berlin_GVBl_Nr.26.pdf), Закон Польщі «Про професійне самоврядування архітекторів, інженерів-будівельників і урбаністів» (http://www.abc.com.pl/serwis/du/2001/0042.htm).

[6] Концепция профессионального самоуправления [Електронний ресурс]. Ассоциация «Региональное строительство» // http://www.regionstroy.com.ua/495/

Опубліковано в Статті