Сервіс eсomapa.gov.ua: чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять

Сьогодні, 8 вересня, на засіданні Уряду Міністр екології та природних ресурсів України Остап Семерак презентував електронний сервіс «Ecomapa.gov.ua», який включає інтерактивну карту сміттєзвалищ та мобільний додаток із функцією он-лайн оповіщення про їх виявлення.

За словами Остапа Семерака, завдяки запуску в роботу Інтерактивної карти Мінприроди зможе оперативно реагувати на звернення громадян. Він закликав усіх активно користуватися сервісом і долучитися до боротьби зі сміттям.

«Насправді, проблема сміттєзвалищ – це, зокрема, і проблема свідомості громадян, котрі дозволяють собі їх створювати. Проблема безвідповідальності місцевої влади та відсутності єдиної державної стратегії поводження з відходами», – зазначив Міністр.

Чи справді це так, що є причиною неналежного стану поводження з побутовими відходами в Україні та які шляхи вирішення цієї проблеми –  аналізували фахівці НАРУ.

За інформацією Мінрегіону, в Україні за 2015 рік (без урахування даних АР Крим та м. Севастополь) утворилось близько 48 млн. м3 (близько 10 млн. тонн) побутових відходів, які захоронюються на 6 тис. сміттєзвалищ і полігонів загальною площею понад 9 тис. га.

При цьому кількість перевантажених сміттєзвалищ становить 967 од. (16%), а 1459 од. (24%)  не відповідають нормам екологічної безпеки. З 593 сміттєзвалищ, які потребують рекультивації, за рік  рекультивовано лише 37. Потреба у будівництві нових полігонів складає 524 одиниці.

Основними чинниками, що сприяють такому сумному стану сфери поводження з побутовими відходами, за висновком Мінрегіону є неврегульованість на законодавчому рівні положень щодо встановлення тарифів та оплати послуг з перероблення та захоронення побутових відходів і невиконання місцевою владою вимог, визначених Законами України «Про житлово-комунальні послуги» та «Про відходи» в частині недостатнього фінансування розвитку і утримання об’єктів галузі, встановлення економічно — обґрунтованих тарифів, норм надання послуг з вивезення побутових відходів та організації належного контролю за перевезенням побутових відходів і використанням полігонів та сміттєзвалищ. «В той же час, органи місцевого самоврядування не поспішають, а іноді і зволікають, з впровадженням сучасних методів та технологій поводження з побутовими відходами» – зазначає Міністерство.

Насправді проблема значно глибша, – вважають фахівці НАРУ. Вона лежить як в законодавчій, так і в технологічній площині, а інцидент з Грибовецьким сміттєзвалищем – лише перша ластівка можливих катаклізмів. Адже світовий досвід поводження з відходами передбачає чітку регламентацію на всіх етапах їх утворення, вивезення,  перероблення та утилізації, починаючи з роздільного сортування, і закінчуючи запровадженням принципу «розширеної відповідальності виробника», коли суб’єкти господарювання несуть відповідальність за подальшу утилізацію своєї продукції після її споживання.

Підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС відкриває нові можливості у сфері охорони довкілля. Секторальні питання співробітництва з питань охорони навколишнього природного середовища в Угоді закріплено у Главі 6 Розділу V «Економічне та галузеве співробітництво».

Право у сфері управління відходами представлено в ЄС більше ніж десяти директивами. З них до Угоди про асоціацію увійшли три:

  • Директива 2008/98/ЄС про відходи (рамкова);
  • Директива 1999/31/ЄС про захоронення відходів;
  • Директива 2006/21/ЄС про управління відходами видобувної промисловості.

Екологічна політика ЄС виходить із запобігання утворенню відходів, сприяння їх повторному використанню, вторинній переробці та відновленню з метою зменшення впливу на навколишнє середовище.

Пріоритетною метою при цьому є перетворення відходів на ресурси і зниження обсягів їх утворення. Адже, як свідчить досвід залучення відходів у господарський обіг у розвинутих країнах, зазначена індустрія стає все масштабнішою, забезпечує формування значної частини ВВП та створення сотні тисяч робочих місць. З іншого боку, саме системи збирання, перероблення та утилізації стають джерелом постійно відновлюваних матеріально-сировинних ресурсів, яких так потребує переробна промисловість.

Українське законодавство не забезпечує таких підходів, то ж імплементація зазначених директив потребує суттєвої трансформації вітчизняного правового поля. При цьому строк їх впровадження за різними положеннями становить від 2-х до 5-6 років.

На сьогодні внесено до Парламенту та ще розробляється низка законопроектів у цій сфері. Ряд положень, зокрема питання демонополізації ринку послуг з перероблення та захоронення побутових відходів, відображені у законопроекті «Про житлово-комунальні послуги» (НАРУ інформувала про підготовку узгодженої редакції цього документу до розгляду у другому читанні).

Україна отримує допомогу в рамках міжнародних проектів  у сфері поводження з побутовими відходами від державних та неурядових організацій. Зокрема, це Німецьке товариство міжнародного співробітництва (GIZ), швейцарсько-український проект міжмуніципального співробітництва DESPRO, Проект міжнародної технічної допомоги «Партнерство для розвитку міст» (Проект ПРОМІС), який впроваджує з квітня 2015 року до грудня 2020 року Федерація канадських муніципалітетів (ФКМ) за фінансової підтримки Уряду Канади а також Світовий Банк, який надає кредит на будівництво сучасного комплексу з переробки твердих побутових відходів у Харківській області тощо.

Однак в народі не прийнято, як то кажуть, «виносити сміття з хати». То ж свої проблеми у сфері поводження з побутовими відходами маємо вирішувати самі, і то якомога швидше. При цьому завдання зі створення інтерактивної карти сміттєзвалищ в рамках електронного сервісу «Ecomapa.gov.ua» – лише один із багатьох необхідних і непростих кроків.

P.S.:

З глибин Інтернету і народної мудрості сплив афоризм: «Де совок – там і сміття». Варто задуматися.

Опубліковано в Статті