Про підготовку переліку будівельних робіт, що можуть виконуватися без дозволу

Як відомо, для здійснення будівництва (нового будівництва, реконструкції, реставрації, технічного переоснащення чи капітального ремонту будинків, будівель, споруд, їх комплексів та частин, лінійних об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури) потрібен документ, що дає право на їх виконання. Таким документом відповідно до статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є:

1) повідомлення про початок виконання будівельних робіт – для об’єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта;

2) декларація про початок виконання будівельних робіт – щодо об’єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності;

3) дозвіл на виконання будівельних робіт – щодо об’єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

На сьогодні жодних виключень, які б передбачали можливість здійснення будівництва без отримання зазначених вище документів, закон не передбачає, так само як не установлює повноважень Уряду чи профільного міністерства визначати такі виключення. Будівництво без необхідних дозвільних документів вважається самочинним, і за таке правопорушення установлена відповідальність.

Такі законодавчі вимоги спрямовані, перш за все, на реалізацію конституційного права громадян на безпечне для життя і здорове довкілля, дотримання вимог щодо санітарно-епідеміологічного благополуччя, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, міцності, надійності, необхідної довговічності будинків і споруд.

Однак практика застосування містобудівного законодавства породжує дискусію щодо необхідності установлення спрощеного порядку для виконання окремих робіт, а то й узагалі звільнення окремих об’єктів від дозвільних процедур. Яскравий приклад – облаштування пандусів, невеликі роботи з капітального ремонту чи технічного переоснащення об’єктів. Складно дотриматися встановленого порядку отримання дозвільних документів також при зведенні фортифікаційних споруд в зоні проведення антитерористичної операції, ліквідації аварій, надзвичайних ситуацій тощо.

Це питання стало темою обговорення в ході засідання круглого столу «Зниження корупційних ризиків та підвищення ефективності публічного управління у галузі будівництва», проведеного 6 грудня у рамках урядово-громадської ініціативи «Разом проти корупції».

Фахівці НАРУ проаналізували законодавчі підстави та можливі шляхи вирішення цієї проблеми.

Нагадаємо, що звільнення окремих робіт від необхідності отримання дозвільних документів у вітчизняному законодавстві не є новацією.

Статтею 29 Закону України «Про планування і забудову територій» передбачалося право спочатку профільного міністерства, а потім – Уряду установлювати перелік будівельних  робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл. І такі переліки були затверджені наказом Держбуду від № 273 від 05.12.2000 (10 позицій), а пізніше – постановою Кабінету Міністрів від 30.09.2009 № 1104 (36 позицій).

З прийняттям Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яким здійснено суттєве спрощення дозвільних і погоджувальних процедур у будівництві, від таких переліків відмовилися, хоча спроби врегулювати це питання, не дивлячись на відсутність правових підстав, не припинялись.

Так, продовжує діяти Інструкція про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна (наказ Держбуду України 24.05.2001 № 127), якою визначено цілий ряд робіт для  одноквартирних (садибних), дачних та  садових будинків, квартир багатоквартирних житлових будинків, гуртожитків, громадських та виробничих будівель (приміщень), які не належать до самочинного будівництва. В контексті цього документа це, фактично, і є переліком будівельних  робіт, що можуть виконуватися без дозволу, хоча ні за своїм змістом, ні за сферою застосування Інструкція не мала би регулювати питання будівництва. То ж і застосування її в цій частині, як свідчить судова практика, є неоднозначним.

Мусимо визнати, що, перелік будівельних робіт, на які не вимагається отримання документа, що дає право на їх виконання, потрібен. При цьому відповідні норми з Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації доцільно було б виключити.

Водночас слід усвідомлювати ряд об’єктивних проблем, без врегулювання яких таке завдання може залишитись нереалізованим.

Перше: необхідні зміни до законодавчих актів України.

Органи влади в нашій державі можуть діяти лише в межах та у спосіб, визначений законом. То ж у разі відсутності відповідної законодавчої норми ні Уряд, ні Мінрегіон не матимуть змоги установити спрощену процедуру для будівництва тих чи інших об’єктів чи звільнити їх від необхідності отримання дозвільних документів.

Такі законодавчі ініціативи вже є. Законопроект, який, серед іншого, містить необхідну зміну до статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», розроблено Мінрегіоном. У Верховній Раді розглядається подібний депутатський проект закону (реєстраційний  3136).

Друге: потребує чіткого розмежування понятійний апарат у будівельному законодавстві.

Перш за все це стосується визначення і розмежування видів будівництва, тобто, фактично, – уточнення сфери застосування містобудівного законодавства. Без цього важко говорити про установлення особливостей застосування дозвільних процедур, у тому числі й можливості виконувати будівельні роботи без дозвільного документу.

Так, наприклад, усталеного визначення поняття капітального ремонту, наведеного у ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», яке цілком зрозуміле проектувальникам і будівельникам, виявилось недостатньо для однозначного трактування цієї дефініції в суміжних сферах правового регулювання. Варто лише розглянути примірний перелік послуг з ремонту приміщень, будинків і споруд, затверджений наказом Держжитлокомунгоспу від 10.08.2004 № 150, де до капітального ремонту віднесено цілий ряд невластивих для цього виду будівництва робіт. Чи, наприклад, ГБН Г.1-218-182:2011 «Ремонт автомобільних доріг загального користування» з його новацією щодо «поточного середнього ремонту». Не кажучи вже про різні «розширення», «перепрофілювання», «добудови», «надбудови» та «перебудови», які все ще зустрічаються у підзаконних актах та не мають жодного відношення до будівництва.

Третім етапом має бути власне розроблення Переліку будівельних  робіт, на виконання яких не вимагається отримання документу, що дає право на їх виконання.

При його формуванні важливо забезпечити розумний баланс між вимогами безпеки та умовами для розвитку ринку відповідних послуг, тобто баланс між інтересами суспільства і бізнесу.

У будь-якому разі маємо усвідомлювати, що будівництво, навіть без дозвільних документів (якщо така можливість все ж буде передбачена), має здійснюватись з дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, у відповідності до затвердженого в установленому порядку проекту.

Чи потребується прийняття в експлуатацію об’єктів після виконання будівельних робіт, на які не вимагається дозвіл? Це питання має стати темою окремої розмови та докладного вивчення, оскільки воно тісно пов’язане з комплексом аспектів, які стосуються забезпеченням державного архітектурно-будівельного контролю, реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна та його подальшого використання.  

Опубліковано в Статті